З 1 липня цього року розпочалось головування Франції в Європейському Союзі. Головні пріоритети на цей період були намічені у Франції ще в минулому році та висвітлені в ході промови президента Ніколя Саркозі на XV-й конференції французьких послів в серпні 2007 року. Треба визнати, що задекларовані ще в той час пріоритети головування в ЄС залишились незмінними, а їх зміст наповнювався вже впродовж періоду підготовки.

Однак, Франція підходила до свого головування в ЄС вже з іншим призначенням: не забезпечити ратифікацію Лісабонського договору країнами-членами ЄС, а вирішити ірландську проблему після провалу на референдумі 12 червня цього року. Ця катастрофічна подія відредагувала завдання Франції на період головування. Безпосередньо напередодні початку головування у Франції почали більше акцентувати увагу на необхідності розвитку соціальної політики ЄС і вирішення проблем звичайних громадян. «Метою має бути відповідь на конкретну стурбованість європейських громадян», - заявив прем’єр-міністр Франції Франсуа Фійон в ході промови 18 червня у французькому парламенті.

Отже, на період головування в ЄС, Франція не змінила своїх пріоритетів, а навіть навпаки підкреслила, що саме їх реалізація має стати відповіддю на очікування пересічних європейців, на ті очікування, які й спонукали більшість ірландців проголосувати «проти».

Остаточна конкретизація європейських планів Франції на другу половину цього року відбулася 10 липня в Європейському Парламенті в Страсбурзі. Ніколя Саркозі презентував цілі і програму французького президентства в Європейському Союзі. В ході виступу президент Франції зосередився на необхідності вирішити інституційну проблему ЄС після негативного результату референдуму по Лісабонському договору в Ірландії, на процесі подальшого розширення та на чотирьох пріоритетах Франції на період головування. 

ЄС – Франція – Ірландія – Лісабонський договір

Франція зобов’язалася знайти вихід із кризової ситуації в ЄС, після ірландського «ні», до кінця свого головування, а надати відповідні пропозиції на розгляд Європейської Ради вже в жовтні.

Французький президент, як хрещений батько Лісабонського договору, залишається вірним своїй позиції і стверджує, що не буде пропонувати жодного іншого проекту договору, окрім Лісабонського договору, і не буде організовувати нову інституційну конференцію для розробки нового базового договору. Ніколя Саркозі активно захищав своє дітище в Європейському Парламенті, вказуючи, що для ЄС варіантами є або Ніццький договір, або Лісабонський договір, і жодного іншого вибору.

 
Головними аргументами французького лідера є те, що Лісабонський договір є компромісним варіантом. Франція, як вказав президент Франції, доклала багато зусиль, щоб врахувати всі погляди всіх членів, зокрема Польщі, в новому Лісабонському договорі на етапі його підготовки. Тому він поставив вимогу, щоб ЄС підняв відповідальність європейських політиків. Саркозі заявив, що президент Польщі, якщо він пообіцяв підписати Лісабонський договір, повинен виконати взяте зобов’язання, навіть після негативного результату в Ірландії.

Яким же чином Франція може вирішити проблему, яка постала в ЄС? Поки що не зрозуміло. Але Ніколя Саркозі підкреслив, що ЄС не повинен відгороджуватись від Ірландії, але має вирішити, за яким договором будуть організовані загальноєвропейські вибори до Європейського Парламенту наступного року. Можна сподіватися, що енергійний французький лідер знайде аргументи для переконання ірландського керівництва до необхідних кроків, наприклад, до проведення повторного референдуму. Але чи зможе він знайти слова переконання для тих 53,4% ірландців, яких налякав новий реформаторський базовий документ ЄС.

Пріоритети головування Франції в ЄС

Пріоритетами Франції на головування в другій половині цього року стали енергетика – клімат, імміграція, оборона ЄС і сільськогосподарська політика.

 
Головною метою Франції в реалізації пріоритету «енергетика – клімат» є прийняти відповідний енергетично-кліматичний пакт до кінця поточного року. На фоні відстоювання ідей узгодженості енергетичної політики і боротьби проти кліматичних змін Франція наголошує на рівності енергетичних правил як для країн ЄС, так і для інших країн. Тобто, якщо ЄС заборонить своїм підприємствам виробляти екологічно шкідливу продукцію, то він також повинен відмовитись від імпорту такої продукції і з інших країн. Вимоги до процесу розробки енергетичного пакту Франція висуває жорсткі: не повертатися до перегляду тих положень, які вже прийнято. В будь-якому випадку, французьке президентство хоче реалізувати задекларовані наміри до проведення міжнародної конференції з питань енергетики і екології у 2009 році.

Питання імміграції Франція внесла до списку пріоритетів не випадково. Слід лише нагадати заколоти в передмістях Парижу восени 2005 року. Крім того, Шенгенська зона, яка наразі охоплює 24 країни, включаючи й 22 члена ЄС, вимагає єдиного підходу до європейської імміграційної політики. І знову ж, Франція наголошує на необхідності єдності в цій сфері та закликає до кінця 2008 року прийняти європейський пакт з імміграції. Нова спільна політика повинна передбачити єдині підходи ЄС до вирішення імміграційних питань і до надання притулку. Питання є досить складним і вирішити його буде непросто за причини відмінності поглядів і інтересів країн-членів. Адже, Іспанія, наприклад, зацікавлена в історичних пільгах для латиноамериканських країн, а Польща, яка проголосила «карту поляка», бажатиме врахування міграційних пріоритетів для історичних поляків. 

 
Оборонна складова ЄС була висунута Францією в ранг пріоритетів за причини бажання французького керівництва надати їй автономності і розвинути до вищого рівня, на зразок «європейського НАТО». Крім того, це є одною із необхідних умов, яка має реалізуватися, щоб Франція реінтегрувалася до військових структур Альянсу. Немає жодних сумнівів, що Франція докладатиме багато зусиль до розвитку Європейської політики безпеки і оборони. Але хотілося б дізнатися, яким чином Франція буде спонукати країни, які є членами і ЄС і НАТО, до збільшення військових вкладів в оборонну складову ЄС, якщо вони мають одночасно виконувати взяті зобов’язання в рамках НАТО. І це особливо на фоні критичної операції Альянсу в Афганістані та вимог США збільшити чисельність європейських контингентів в складі сил ISAF.

Абсолютно незрозумілим залишається твердження, що Європейська політика безпеки і оборони має стати європейською опорою НАТО. Як тут узгоджуватиметься те, що шість членів ЄС (і відповідно ЄПБО) не є членами Альянсу, а три європейські країни-члени НАТО не входять до сім’ї ЄС? Крім того, Туреччина, яка зазнає не тільки значних труднощів в переговорному процесі з набуття членства в Європейському Союзі, але й відвертого супротиву з боку тієї ж таки Франції, часто блокує спроби зблизити ЄБПО і НАТО. Отже, цей пріоритет може стати одним із найбільш проблемних і не тільки в період європейського головування Франції.

Питання спільної сільськогосподарської політики є особливо актуальним з врахуванням світової продовольчої кризи. Франція наголошує на необхідності визначення принципів вже для майбутньої спільної сільськогосподарської політики ЄС, без перегляду діючого аграрного бюджету, який діє до 2013 року. Слід відзначити, що одним із трьох головних пріоритетів майбутньої сільськогосподарської політики, окреслених Ніколя Саркозі, є визначити єдині правила і для внутрішніх виробників продуктів харчування в ЄС, і для зовнішніх. Останній пріоритет французького головування особливо зачіпає інтереси України, стосовно чого слід згадати квітневий скандал із українською соняшниковою олією. Після реалізації намічених планів у ЄС українським сільськогосподарським виробникам доведеться перелаштовувати власне виробництво до норм ЄС. От тут наша держава, яка могла б стати потенційним годувальником Європи, може зіткнутися з черговими проблемами. 

 
Розширення ЄС уповільнюється?

Питання розширення Європейського Союзу може зупинитися, разом із зупинкою Лісабонського договору.  Якщо ЄС хоче залишатись із Ніццьким договором, який діє для Союзу у складі 27-ми країн-членів, як заявив Ніколя Саркозі у Європейському Парламенті, то ЄС повинен залишатися в складі 27-ми країн-членів і не здійснювати подальше розширення: спочатку Лісабонський договір, а потім подальше розширення.

А яким же може бути формат цього подальшого розширення, якщо все-таки вдасться зрушити з місця ірландську проблему?

 
Франція прихильна до розширення ЄС за рахунок вступу західно-балканських країн. Вона наголошує на необхідності інтеграції Балкан в Європейський Союз. Мова про членство України в ЄС поки що взагалі не йде. Європейський комісар з питань зовнішньої політики Беніта Ферреро-Вальднер під час виступу у Центрі дослідження європейської політики заявила, що Україна в даний час не має перспективи членства. Якщо ж все-таки Україні в подальшому вдасться досягти значних результатів і розпочати переговори із вступу до ЄС, то її може очікувати доля Туреччини і цей етап може затягнутись надовго.

Таким чином, впродовж свого головування в ЄС Франція має намір знайти вихід із кризової ситуації, яка склалася після негативного результату референдуму по Лісабонському договору в Ірландії, не переглядаючи сам текст проблемного документу. В той же час, французьке президентство дотримуватиметься задекларованих пріоритетів з енергетики, імміграції, оборони і безпеки ЄС та спільної аграрної політики. Наскільки вони будуть реалізованим і наскільки Франція зможе досягти поставленої мети, буде видно вже наприкінці осені. Ключовим моментом для неї стане все ж вирішення ірландського питання. Саме його результат визначить успішність французького головування та має підтвердити, чи залишається Франція локомотивом ЄС, чи ні.