Досягнута 23 червня 2007 року політична угода підтвердила намір країн-членів ЄС адаптувати потужну європейську організацію до сучасної обстановки в світі та привести її до формату, в якому вона могла б ефективно і конкурентоспроможно діяти. Прийняте рішення визначило головну мету – до виборів у Європейський Парламент в 2009 році провести реформування ЄС і ратифікувати новий базовий договір. З цією метою Європейська Рада надала Міжурядовій Конференції ЄС мандат, який вміщає основні обриси майбутнього договору ЄС, тобто політичне рішення Європейського Союзу. Завдання Міжурядової Комісії є виключно технічними з відпрацювання самого тексту нового договору.

Досягнуті політичні домовленості і перспективи нового договору широко обговорювались напередодні офіційного відкриття роботи Міжурядової Конференції як на національних рівнях країн-членів, так і на загальноєвропейському рівні. Багато хто критикував проект нового договору за те, що він переважно збігається з текстом конституційного договору. Так, на засіданні Комісії Європейського Парламенту з конституційних справ 17 липня екс-президент Конвенції з майбутнього Європи Валері Жіскар д’Естен відстоював позицію, що Європейська Рада затвердила виключно косметичні зміни до Європейської конституції, метою яких є тільки уникання ризиків нових референдумів з ратифікації. В свою чергу, президент Європейської Комісії Жозе Мануель Баррозо відхилив такі роздуми. Але чи були ці роздуми такими вже  безпідставними?

На перше засідання Міжурядової Конференції на рівні міністрів закордонних справ, яке було проведено 23 липня цього року за головування португальського міністра закордонних справ Луіса Амадо, Португалія винесла на розгляд Міжурядової Конференції проект «модифікованого договору» ЄС, який включає 296 статей і ряд протоколів всього на 277 сторінках. Про «спрощений договір», ініційований Францією мова вже йти не може.

Запропонований проект є модифікацією Конституції ЄС і відповідає політичним принципам, закладеними Європейською Радою в мандаті Міжурядовій Конференції. «Модифікований договір» містить сутність принципових прогресій конституційного договору, але опирається на структуру існуючих договорів. Він передбачає модифікацію Договору про Європейський Союз і Договору встановлення Європейського співтовариства, який буде перейменовано в Договір функціонування Союзу. На відміну від конституційного договору, «модифікований договір» вміщує серію поправок і доповнень, детально зафіксованих в мандаті Міжурядовій Конференції. Він враховує, що Велика Британія відходить від Хартії фундаментальних прав і участі в співпраці з покарань, а також враховує побажання Польщі з прийняття рішень кваліфікованою більшістю після 2014 року та побажання Чеської Республіки і Нідерландів відійти від згадування символів ЄС.

Фактично, Португалія здійснила значний крок, перетворивши політичну угоду Європейської Ради в юридичну форму проекту тексту нового європейського договору і продемонструвала свій намір не втрачати час та поставити свою товсту крапку в історії європейської спільноти.

Наряду з презентацією проекту «модифікованого договору», перше засідання Міжурядової Комісії мало стати трибуною для висловлення поглядів країн-членів. Делегація Польщі, позиція якої була каменем спотикання на червневому засіданні Європейської Ради, стала єдиною, яка виступила в ході засідання і  вимагала «прояснень».  Зокрема, польський міністр закордонних справ Анна Фотіга заявила, що Польща можливо вимагатиме, як і Велика Британія, певних виключень стосовно Хартії фундаментальних прав. Міністр закордонних справ Люксембургу Ніколя Шміт погодився, що буде тяжко відмовити Польщі в тому, в чому дозволено Великій Британії. Однак, португальське президентство, як і більшість країн-членів ЄС, продемонструвало рішучість дотримуватись виключно домовленостей Європейської Ради від 23 червня. Міністр закордонних справ Португалії, як головуючий на засіданні Міжурядової Конференції, повідомив, що всі необхідні прояснення будуть здійснені в технічному плані, і що немає потреби це драматизувати.

В такт головуючому представники європейських інституцій тиснули на країни-члени, щоб вони не піднімали нових питань і змогли досягти угоди в жовтні цього року. Президент Європейської Комісії Жозе Мануель Баррозо заявив: «Мені здається, що всі можуть знайти своє місце в цьому тексті. Очевидно, що певні положення повинні бути переглянуті, але текст повинен повністю дотримуватись мандату (Європейської Ради – авт.)». Європейська Комісія, за висловлюванням комісара Марго Вальстрьом, переконана, що існуючого мандату досить для відновлення ЄС і його перегляду не буде.

Такий же кут зору на новий договір і в Європейському Парламенті - кінцевий текст нового договору повинен чітко відповідати положенням мандату Міжурядової Конференції без його перегляду. Один з трьох присутніх на засіданні Міжурядової Конференції європейських депутатів британський ліберал – демократ Ендрю Дaфф, зокрема, відмітив, що поширення «інфекції» внесення політичних змін покладе край Хартії фундаментальних прав.

В результаті, міністр закордонних справ Польщі дещо пом’якшила тон і повідомила: «Ми бажали б відобразити позицію Польщі з нашого розуміння певних положень мандату. Є ряд питань, які деякі країни хотіли б  переглянути і ми хочемо їх прояснити». Польща також відійшла від своєї ідеї вимагати, щоб рішення, прийняті кваліфікованою більшістю після 2017 року могли блокуватися протягом двох років меншістю країн-членів і не протягом періоду «необхідної затримки», тобто трьох місяців. Анна Фотіга оцінила, що немає потреби  боротися за ці два роки, оскільки «необхідна затримка» може використовуватися багато разів. Натомість, вона вимагала, щоб ця «необхідна затримка» була згадана в основному тексті, а не в додатках.

Слідом за першим засіданням відкриття, 24 і 25 липня були проведені технічні засідання Міжурядової Конференції з обговорення деталей запропонованого «модифікованого договору». За цим слідують консультації в рамках роботи Міжурядової Конференції і на національних рівнях, період яких триватиме до 7 - 8 вересня 2007 року, коли Міжурядова Конференція знову збереться на рівні міністрів. Слід очікувати, що вересневе засідання буде більш «спокійним» і полягатиме в конструктивній роботі «шліфування» тексту майбутнього договору ЄС. В результаті, Європейський Союз має всі шанси до кінця 2007 року прийняти новий базовий договір. Але це лише половина шляху. Більш складним і більш напруженим періодом стане процес ратифікації договору. Ірландія, наприклад вже висловила намір ратифікувати новий договір на національному референдумі, а не на парламентському рівні. 

Якщо подивитись в корінь запропонованого після дворічного періоду роздумів процесу виходу ЄС з кризи та прийняття нового договору, то стане зрозумілим, що на вершину піраміди, наряду з можливістю ЄС функціонувати у розширеному вигляді, ставиться можливість уникання нових провалів ратифікації на зразок французького і голландського «ні» в 2005 року. Саме з цією метою Франція в особі Ніколя Саркозі і проштовхувала ідею спрощеного договору, щоб уникнути всенародних референдумів. Однак, за оцінкою експертів Центру європейської політики, проблема ратифікації нового договору може бути більш складнішою, якщо Велика Британія, Нідерланди, Чеська Республіка, Португалія, Данія, Іспанія і Люксембург наслідують приклад Ірландії і винесуть ратифікацію на референдуми. Тривожний сигнал вже подала Велика Британія. Британські консерватори підтвердили, що зміни є занадто важливими і змістовними, щоб не вимагати згоди народу (тобто не проводити референдум). Зокрема, європейський депутат – консерватор Тімоті Кіркоп відзначив: «ми продовжуємо чинити тиск на Гордона Брауна, щоб він сказав правду британському народу і організував референдум, який був обіцяний».

 В цьому випадку перспективи нового договору, «реформаторського», «спрощеного» чи «модифікованого», стають занадто туманними і можуть привести ЄС до нового глухого кута. А як зможе Європа у форматі «двадцяти семи» оправитись від нового потужного удару, зараз навряд чи хтось візьметься спрогнозувати. Це усвідомлюють не тільки аналітики, але й країни – члени, і слід розраховувати на їх розуміння потреби не допустити такого стану.

Ратифікація нового договору на парламентському рівні також не буде простою, адже за новий договір в національних парламентах повинні проголосувати від трьох п’ятих до двох третіх кількості парламентарів. Центр європейської політики 31 липня 2007 року, оцінюючи можливі перешкоди, вказав на потужну опозицію у французькому, польському і чеському парламентах, яка голосуватиме проти договору. Для досягнення позитивного рішення уряд Франції повинен заручитися трьома п’ятими кількості парламентарів Національної Асамблеї і Сенату, для чого необхідно мати підтримку опозиційної Соціалістичної партії Франції, яка в 2005 році і стала провідницею французького «ні» на референдумі з Європейської конституції. Проблема ратифікації нового договору в Польщі пов’язана з опозиційною партією «Самооборона», яка нещодавно заявила, що голосуватиме проти базового договору ЄС. В Чеській Республіці, де за ратифікацію повинні проголосувати три п’ятих кількості депутатів, новий договір також залежить від негативно налаштованої опозиції.

Таким чином, Європейський Союз в новий 2008 рік вірогідно вступить з прийнятим текстом нового базового договору, як основою для виходу з кризи і подальшого розвитку ЄС, але на плечі Словенії і Франції, які головуватимуть в ЄС в 2008 році, ляже не менш складна креативна місія ратифікації цього важливого європейського документу.