Упродовж останніх двох місяців угорці, чехи та словаки (тобто три чверті Вишеградської групи) обирали нову владу. У кожній з країн значного успіху досягли праві, хоча не всюди однаково великого і не всюди однаково легко. Та завдяки йому Центральна Європа вперше має таку велику можливість говорити однією мовою і спільно відстоювати свої інтереси в ЄУ. Це якщо у Словаччині теж сформують правий уряд, котрий нарешті закопає сокиру війни з Будапештом і почне домовлятися з ним у справі угорської меншини. Той один голос є важливим, оскільки наступного року Польща й Угорщина очолюватимуть ЄУ, і шкода було б змарнувати цю нагоду.
 
Що зумовило успіх правих сил у регіоні? Головно економіка та здоровий глузд. В Угорщині результат був визначений заздалегідь, бо за вісім років свого урядування соціалісти так зруйнували країну, що їх було досить навіть прихильникам лівих. Безпрецедентна перемога "Фідесу" [Fidesz, консервативна партія Угорщини – Z], котра дала змогу здобути майже абсолютну владу – це доказ того, як сильно угорці потребували змін і як довіряють Вікторові Орбану, котрий (на відміну від соціалістів) не обіцяв їм, що життя в Угорщині покращає з дня на день. Навпаки, він задекларував, що буде тяжко, що будуть заощаджувати, а може, й знижувати зарплати, оскільки лише так можна врятувати країну.
 
Чехи також не повірили обіцянкам лівих. Їх спокушали 13-ю зарплатою, безкоштовною медичною допомогою та вищою освітою. Як засвідчили опитування, багато хто вівся на це. Але що ближче до виборів, то менше ставало прихильників соціал-демократів. У день виборів їх стало так мало, що пророкована лівим перемога перетворилася на поразку. Звісно, здобули найбільше голосів, але надто мало, щоб сформувати уряд. Перемогу подали правим практично на таці, бо чехи вчасно зорієнтувалися, що їх обіцянки можуть дорого коштувати державі. Зрештою, те, як розкидаються грішми, було видно під час виборчої кампанії – вона була найдорожчою з усіх. І витрати були практично марними.
 
У Словаччині сталося щось схоже, бо й тут виграла популістська ліва партія "Смер" [Smer], але в парламенті більшість отримали праві. Водночас і в Словаччині спрацював зворотний механізм. Що гучніше викрикували расистські й антиугорські гасла партії, які входять до владної коаліції, то більше словаків звертали праворуч.
 
Словаки також скучили за реформами, котрих останній уряд практично не провадив і котрих ще кілька років тому (за часів колишнього консервативного прем’єра Мікулаша Дзуринди) мали аж забагато.
 
Вибори в трьох країнах Вишеградської групи довели, що наші сусіди хочуть вийти з економічної кризи і не вірять, що соціалістичні чи соціал-демократичні гасла можуть допомогти їм у цьому.
 
Багато з них загалом не голосували за консервативні цінності. Та вони, зрештою, ніколи й не були предметом кампанії. Орбан спеціально не згадував ані про сексуальні меншини, ані про аборти. Його відразу розкритикували б, бо угорці не терплять, коли хтось розповідає їм, як мають жити. Водночас у секуляризованій, ліберальній Чехії проголошення консервативних цінностей було б політичним самогубством.