|
1. Співробітництво в рамках ГУУАМ стало можливим завдяки поширенню в євразійському просторі, так званого, “геополітичного плюралізму ”, що став наслідком руйнації Радянського Cоюзу і пов’язаного з цим, ослаблення впливу Росії. Для України дані обставини створили унікальну ситуацію, в якій Київ має шанс утвердитися у власній геополітичній ролі “східноєвропейського комунікатора”.
Місце і роль ГУУАМ у системі існуючих міжнародних організацій визначатиметься успішністю взаємодії з Євросоюзом, узгодженістю політики власного становлення і розвитку з кавказькою і центральноазійською політикою США, конкурентноздатністю по відношенню до інших євразійських міжнародних організацій. У цьому плані важливим є розумінням того, що у ближчій перспективі ГУУАМ має доповнювати картину міждержавної взаємодії на європейському напрямі, забезпечуючи власну політичну стабільність, демонструючи успішність зусиль економічної політики та заходів із врегулювання різнорідних конфліктів.
Зовнішньополітична орієнтація ГУУАМ обумовлена розбіжністю з російськими інтеграційними планами, що спричинює конкуренційний характер стосунків і поведінки. ГУУАМ є відображенням процесу геополітичної конкуренції у євразійському просторі, що пов’язана з прагненням заволодіти стратегічною ініціативою і здобути контроль над експлуатацією вуглеводнів Каспійського басейну, товарно-транспортною й енергетичною мережею вздовж, так званого, “Шовкового шляху” між Азією і Європою, а також ринками країн Центральної Азії і Кавказу.
ГУУАМ посилює позиції України у здійсненні стратегій євроатлантичної та європейської інтеграції, дозволяє розвивати міжнародне співробітництво у форматах які цьому сприяють, разом з тим не заперечуючи розвиток рівноправного політико-економічного співробітництва з Росією.
ГУУАМ є організацією міждержавної взаємодії, яка зміцнює позиції Києва в проектах спорудження південно-східної системи енергетичних та транспортних коридорів, забезпечує вихід України на виробничі, товарні й сировинні ринки Центральної Азії й Далекого Сходу, що особливо важливо, надає можливості розв’язанню задачі стратегічного значення – диверсифікації шляхів, агентів і джерел енергозабезпечення національної економіки України. Зрештою, ГУУАМ можна розглядати як важливий етап у здійсненні стратегії розвитку Балто-Чорноморського співробітництва (БЧС).
2. ГУУАМ є привабливою організацією для європейських співтовариств, які предметно вивчають перспективи розвитку ГУУАМ. Свідченням прояву такого інтересу є проведення щорічних європейських міжнародних конференцій, де різнобічно обговорюються проблеми розвитку цього об’єднання та можливості співпраці ЄС та ГУУАМ. Одним з проявів практичного інтересу ЄС до ГУУАМ стала участь представників Єврокомісії в останньому засіданні Комітету національних координаторів (КНК) ГУУАМ, яке відбулося у березні ц.р. в Баку, за участі також представників Світового Банку, ОБСЄ, ООН, програми ТРАСЕКА. Найбільший інтерес серед європейських суб’єктів демонструють Німеччина і Польща (з якою Україна уклала угоду про втілення проекту нафтогону “Одеса-Броди-Плоцьк-Гданськ”).
Очевидно, що європейські інтереси полягають, передусім, у потребі диверсифікації власного енергозабезпечення, а також у вищезазначених аспектах забезпечення стабільності і безпеки, участі ЄС у євразійському процесі. Для сучасного ЄС розвиток євразійських комунікацій і співробітництва виступає одним з вагомих стратегічних складників (хоча й не до кінця рельєфно означених) його зовнішньої політики, забезпечення перспектив геополітичного розвитку Європи в цілому і її становлення в якості відособленої світової потуги.
З урахуванням наведеного слід наголосити, що ГУУАМ об’єктивно постає стратегічно важливим сегментом європейської геополітики, економіки і безпеки попри внутрішню політичну кон’юнктуру, зміни у характері відносинах зі США, Росією або ж Китаєм. Розуміючи конкурентну природу відносин ГУУАМ-Росія, в Європі схильні сприймати ГУУАМ в якості потенційного союзника, на якого можна було б опертися у власній світовій політиці. Однак, виявляти відверто таке ставлення у Європі вважають передчасним.
У цьому відношенні Україна має зосередитися на розвитку відносин в ГУУАМ та ОЧЕС, що мали б стати своєрідними “троянськими конями”, іншими словами – зміцнити основу й аргументи Києва у відносинах з ЄС, передусім в ділянці євроінтеграційних зусиль.
3. Особливої уваги ГУУАМ приділяють США, з якими укладено окрему угоду – Рамкову програму зі сприяння торгівлі і транспорту, забезпеченні прикордонного і митного контролю, боротьби з тероризмом, організованою злочинністю, нелегальним поширенням наркотичних речовин й озброєнь. Протягом 2001-2004 років США виділили для країн ГУУАМ близько $ 2 млрд. На початку 2003 р. в Баку, з участю представників США, відбулася велика міжнародна конференція ГУУАМ, що надала нового поштовху розв’язанню проблем стабільності і безпеки в регіоні, ліквідації наслідків природних і техногенних катастроф, боротьбі з організованою злочинністю і тероризмом; у квітні 2003 р. була проведена наступна тематично схожа конференція, а в липні 2003 р. – відповідні спільні навчання; при фінансовій підтримці США почав свою роботу Центр правозастосування ГУУАМ, що об’єднує поліцейські, прикордонні і митні структури держав-учасниць. Наприкінці 2003 р. при активній підтримці США ГУУАМ набув статусу спостерігача при ООН. На сьогодні успішно реалізується уже згадана Рамкова програма, вивчаються інші, перспективні з проектної точки зору, можливі напрямки взаємодії.
Провадячи світову політику, в якій, зокрема, має місце посилення геополітичної ролі в Центральній Азії і Кавказі, США справляють неабиякий вплив на загальний розвиток ситуації у євразійському регіоні. Є очевидним, що деякі євразійські міждержавні утворення, передусім ті, які не кооптували інтересів США (скажімо – ЄврАзЕС, ЄЕП тощо), опиняться перед інтеграційним викликом з боку США. Більше того, думається, що успішність реалізації американських намірів в перспективі означатиме геокультурну зміну “східного характеру” євразійського простору на “західний”, певну модифікацію цивілізаційного розвитку регіону, оновлення в цьому просторі міжнародної взаємодії. В цьому ключі, міжнародні позиції ГУУАМ виглядають куди привабливіше. Однак лише у випадку, якщо об’єднання продемонструє світу свою життєздатність, скажімо через зростання політичної відповідальності, явних рух у втіленні проектів, адміністративному зміцненні і виконанні програмних завдань, суголосність спільної політики європейському й американському баченню тощо.
4. У цьому плані особливі сподівання покладалися на імплементацію рішень самміту ГУУАМ 2003 року. Виконання його рішень повинно було надихнути ставлення країн-учасниць до більшої взаємної довіри, вселити оптимізм в успішність загальної справи. Тут можна зауважити тільки одне: країни-учасниці апріорі занадто багато очікували, з одного боку, перебільшуючи власні можливості, а з іншого – значення виконання всього, що було ухвалено. За час, що минув, у відповідності до рішень самміту ГУУАМ 2003 р., досягнуто значного прогресу у наступних вагомих справах:
створенні Зони вільної торгівлі (ближчим часом молдовською стороною буде завершено процес її ратифікації в об’єднанні; реалізація Угоди перебуває у компетенції Робочої групи ГУУАМ з економіки та торгівлі: ц.р. заплановано здійснити взаємну лібералізацію торговельних режимів та усунення бар’єрів для вільного переміщення товарів і послуг; опісля – перехід до практичної реалізації);
запровадженні режиму сприяння торгівлі і транспортуванню (на сьогодні узгоджено Регіональну стратегію та План дій з реалізації згаданого проекту);
покращенні роботи Офісу ГУУАМ, статус якого в ц.р. планується розширити до рівня Секретаріату об’єднання;
створенні Віртуального центру ГУУАМ по боротьбі з тероризмом, організованою злочинністю, поширенням наркотиків і інших видів злочинів;
створенні Міждержавної інформаційно-аналітичної системи (МІАС) ГУУАМ;
співробітництві в митних справах між урядами держав-учасниць;
координації спільної діяльності прикордонних відомств;
співпраці в розробці науково-технічних проектів;
діяльності Ділової ради об’єднання;
співпраці в галузі туризму (створенні Ради з туризму країн-членів та Віртуального центру туризму об’єднання, розробці пріоритетних напрямків та плану роботи) тощо.
Також:
забезпечено цілковите виконання Рамкової програми ГУУАМ - США;
досягнуто домовленостей з Єврокомісією ЄС про підтримку з їх боку проекту Євразійського нафтотранспортного коридору;
налагоджено тісні зв’язки з Ініціативою співпраці для країн Південно-східної Європи;
відповідно до Цільового плану Україна - НАТО на 2003 рік (у рамках Плану дій Україна – НАТО) відбувався постійний обмін інформацією з державами-партнерами з Кавказького регіону та Центральної Азії та державами–учасницями ГУУАМ про досвід співробітництва Україна – НАТО у сфері миротворчої діяльності (що свідчить про неабияке зацікавлення НАТО у співпраці з ГУУАМ);
впроваджено в дію спеціальний проект НАТО “Віртуальний шовковий шлях” – супутникового систему електронного обміну інформацією для країн Кавказу і Центральної Азії (з наданням підтримки у розвитку Національних дослідницьких й освітянських мереж).
З нашої оцінки, із Програми роботи ГУУАМ на 2002-2003 рр., яка містить 70 положень, вдалося довести до повного виконання 14 з них, до часткового – 38. З цієї точки зору, можна твердити про певні зрушення у досягненні намічених цілей. Інша справа, що нас такий стан справ мало чим може втішати – потребується набагато більша продуктивність у політичному, діловому й організаційному забезпеченні розвитку об’єднання.
5. Не зважаючи на зазначені здобутки і те, що вдалося набути відповідного статусу при ООН, зміцнити співпрацю зі США, дещо розвинути стосунки з ОБСЄ, ЄС і НАТО, стан розвитку ГУУАМ за останні роки можна оцінити як незмінно кволий – адинамічний. Хоча не можна сказати, що ГУУАМ не набувши більшого темпу в розвитку, втратив свій потенціал чи перспективу. Можна сказати, що ця міжнародна організація перебуває у, так би мовити, “творчому пошуку” – на етапі переходу від екстенсивної до інтенсивної моделі розвитку.
Причинами такого стану послужили декілька чинників. Передусім це:
низька активність, а нерідко – суперечливість у поведінці самої України, як потенційного лідера організації;
інституційна – внутрішньополітична й адміністративна – слабкість управління, що знаходить своє відображення не стільки в експертній чи процедурній компетентності, як передусім у тенденції до ригідності стратегічного мислення, політичної відповідальності, організації втілення схвалених рішень;
неузгодженість зовнішньополітичних дій держав-учасниць, їх політичної координації;
незбалансованість стану представлених в проектах інтересів, а то й самої участі країн-учасниць об’єднання: співпраця на багатосторонній основі має практично відобразити участь кожної сторони у певному проекті;
відсутність у країн-учасниць дипломатичної майстерності, досвіду (передусім – успішного) здійснення масштабних ділових і політичних проектів (тим більше, що такі задуми об’єднані під дахом неусталеної міжнародної організації);
значні російські нівеляційні зусилля (на фоні геополітичної конкуренції між США та Росією в регіоні Центральної Азії, Каспію, Кавказу і Східної Європи);
і тільки в останню чергу – дефіцит фінансового забезпечення.
Однак, чи достатньо наведеного для того, щоби пересвідчитися: ГУУАМ упевнено розвивається і стане серйозним колективним міжнародним гравцем чи ГУУАМ остаточно знецінився і розвалиться? Чи можна вважати екстенсивний темп розвитку ГУУАМ об’єктивно зумовленим? Думається, що із врахуванням політичних обставин в яких перебув і перебуває ГУУАМ розраховувати на так бажані високі темпи розвитку співпраці було б некоректно/неадекватно, а давати тотожну оцінку – упередженим кроком, що відповідав би інтересам проросійської ідеологічної чи інформаційної дискредитації об’єднання. Адже неможливо ігнорувати ті здобутки, яких нині (про що вище згадувалося) досяг ГУУАМ. На нашу думку, виходячи навіть з песимістичних настроїв правда знаходитися все таки ближче до першої позиції: ГУУАМ “…скоріше живий, чим мертвий”.
6. Значний вплив на стан ГУУАМ спричинили внутрішні політичні зміни в країнах-учасницях, таких як вибори в Азербайджані і Грузії, включення Молдови в реалізацію Пакту стабільності й Ініціативу співпраці для країн Південно-східної Європи, реінтеграційні зусилля Молдови і Грузії, а також долучення України до чергового російського інтеграційного проекту ЄЕП та метушня навколо нафтогону “Одеса-Броди”.
Підсумки виборів в Азербайджані і Грузії, попри їх внутрішню гостроту, надають підстав стверджувати, що як азербайджанськими, так і грузинськими владно-політичними інституціями й надалі всіляко підтримуватиметься політика цих двох держав щодо інтеграції й інтенсифікації розвитку та зміцнення міжнародних позицій ГУУАМ. Зворотній вплив на участь Грузії в ГУУАМ може спричинити гальмування процесу її державної реінтеграції чи воєнно-політична конфронтація (виникнення якої пов’язане із ризиком зовнішньої підтримки сепаратистських формацій в Абхазії та Південній Осетії). Такий негативний розвиток подій однозначно призведе до різкого звуження перспектив ГУУАМ, перегляду стратегії розвитку об’єднання в цілому, до її політичної стагнації.
Таким чином, нинішній перебіг подій в Грузії виступає центральним аспектом в діяльності ГУУАМ. У цьому зв’язку, національним інтересам України відповідало б ефективне врегулювання ситуації в Грузії – якнайшвидша політична, територіальна та економічна стабілізація грузинської держави, успішне завершення процесу її державної реінтеграції. Тому Україна, в рамках своїх можливостей, має здійснити комплекс заходів, спрямованих на вирішення цих проблем, оскільки протилежне напевне похоронило б ГУУАМ.
Долучення Молдови до втілення Пакту стабільності для Південно-східної Європи у 2001 р. поряд зі складнощами реінтеграційних зусиль спричинило зменшення молдовської участі в ГУУАМ, що яскраво проявилося у суперечливій поведінці з проведення чергового самміту цієї організації в ц.р. Схоже не те, що, на відміну від Грузії, Молдова схильна дистанціюватися від ГУУАМ, покладаючи більші надії на результати участі у згаданому Пакті, Ініціативі співпраці країн Південно-східної Європи, двосторонній співпраці зі США (які тільки в 2003 р. надали Молдові технічну допомогу в розмірі $ 41,3 млн.), ЄС та ОБСЄ; вона стала більш тяжіти до скептичної позиції Узбекистану, що певною мірою розчарований політичним, однак передусім – економічним ходом кооперації і співпраці: в Узбекистані, у цьому відношенні, вважають за доцільне розглядати ГУУАМ як організацію із тьмяними перспективами.
Однак визначальним чинником все ж таки слід вважати діяльність України, яка мала б стати політичною опорою для країн-учасниць, центром продукування і втілення спільних проектів, тобто – набути певних якостей лідера ГУУАМ. Скажімо на відміну від Узбекистану, котрий чітко дотримується курсу на зближення зі США, Україна вважає за можливе практикувати еквідистантні маневри між Росією, ЄС і США. Прикметною ознакою цього стала нинішня історія з погодженням України на реверсне і, тепер уже – “спільне” використання нафтогону Одеса-Броди… Ця ж поведінка екстраполюється на дії в ГУУАМ, що не дозволяє постати йому міжнародною організацією із чітко визначеною зовнішньополітичною стратегією. Очевидно, що така поведінка має мало спільного з поведінкою відповідального лідера.
Теж саме стосується долучення України до чергової інтеграційної інспірації Росії – створення ЄЕП, що особливого уразило ГУУАМ, значною мірою дезорієнтувало решту країн-учасниць ГУУАМ і негативно позначилося на партнерській довірі до Києва. Ця обставина посилила відцентрову тенденцію в ГУУАМ набагато сильніше, чим усі російські намагання її підважити. І якщо, для європейської перспективи вступ України до ЄЕП є інтригою, яка може розвіятися в обставинах середньострокового втілення інтеграції України з ЄС, то для ГУУАМ такий крок є загрозливою авантюрою. …Якщо, попри об’єктивні причини, відбудеться політико-ідеологічний розрив у становому трикутнику ГУУАМ – між Азербайджаном, Грузією і Україною, то цій міжнародній організацій насправді не уникнути стагнації і розвалу.
Роль Києва в ГУУАМ важко переоцінити. Скажімо, саме на нього, з усіх країн-учасниць, випадає ініціювати запровадження в межах ГУУАМ такої принципової політичної процедури, як вироблення спільної позиції по взаємодії, наприклад, зі США, ЄС чи Росією (що, скажімо, було зроблено на засіданні Ради міністрів ОБСЄ (Маастріхт (Нідерланди), грудень 2003 р.). Особливо це стосується останньої. Необхідно, щоби зовнішні – як політичний діалог, так і ділові переговори, що торкаються спільних інтересів, відбувалися від імені ГУУАМ з наперед узгодженою спільною позицією. Зокрема, таким чином, значно знизиться ризик як ошуканства країн-учасниць з боку більш потужних гравців, і підвищитися рівень відповідальності у поведінці країн-учасниць ГУУАМ. Одразу ж зазначимо, що забезпечення такої процедури політично цементуватиме об’єднання, підніматиме як внутрішню відповідальність, так і партнерську/союзницьку взаємодовіру, перетворюючи ГУУАМ у те, що хотілося б бачити, скажімо, “розгубленому” Кишиневу і “песимістичному” Ташкенту.
На доцільність активізації з боку України політичного й інституційного процесів в ГУУАМ (внутрішньої апаратної роботи спрямованої на продукування різнорідних і, передусім, конкретних проектів), вказують також перспективи ірансько-українського газогону, гіпотетичне долучення до ГУУАМ Казахстану, який, очевидно, стане учасником проекту нафтогону “Баку-Тбілісі-Джейхан”. На сьогодні вбачається доцільним запропонувати йому, принаймні, статус спостерігача в ГУУАМ.
7. На сьогодні необхідно визнати, що в контексті євразійського процесу ГУУАМ став тією організацією міждержавної взаємодії, яка успішно конкурує з російськими інтеграційними проектами. Усвідомивши об’єктивність цього факту, мабуть, раніше самих країн-учасниць, Росія спочатку чинила все можливе для зриву створення, а тепер – протидіє діяльності і розвитку ГУУАМ. Зараз це можна помітити в тому, як проросійські інформджерела намагаються довести марність головних проектів, чільний з яких “Одеса-Броди-Гданськ”, коментуючи суперечливі кроки України.
Вбачається, що настав критичний час для Києва остаточно усвідомити, що ГУУАМ, будучи природнім симбіозом інтересів країн-учасниць, є конкурентом російським інтересам і баченню організації взаємодії, і потребує активного політичного й адміністративного забезпечення власної конкурентноздатності. Набутий досвід доводить, що розраховувати на рівноправність стосунків з Росією за “моделлю кооперації” є марним (якщо неризикованим), а відійти від “конкуренційної моделі” – не вдасться. Необхідно взяти до уваги, що РФ, виходячи із політики втілення ідеї “Великої Росії”, буде намагатися руйнувати ті міждержавні союзи, де вона не може бути представлена чи не може увійти до їх складу, або ж перебуваючи в них не спроможна домінувати. Тим більше, що у випадку з ГУУАМ, вона розглядає його політико-економічне функціонування як геополітичну загрозу.
|
